пʼятниця, 2 січня 2009 р.

Знову Новий Рік. Повернення Початку

Існують такі роки коли не хочеться нічого починати, вдавати ніби після 12-го місяця приходить 13-ий і так далі, ніби життя законсервувалось, і нічого нового вже не може нас досягти. Однак бувають також роки, коли виникає бажання вдавати, ніби щось нове все ще можливо вчудити, ніби-то все налагодиться, ніби то календарний місяць №1 і справді може означати житейське 1 - початок якогось там нового відліку.

І тоді ти кидаєшся, намагаєшся, пробуєш щось нове: змінюєш фризуру, або засіб транспортування свого тіла з географічно означеної точки А у точку Б, або ж ти пробуєш (знову ж таки, переконуючи себе, що рішення це остаточне) видобувати з-під кіптяви черепних кісток якісь там фрагменти думок, ти пробуєш уподібнювати їх до однієї з індо-європейських мов і далі ти вже не можеш позбутись її (думки, а може вже тільки мови, а не властиво думки?).

Протягом принаймні кількох годин ця думка одягнена у шати слів буде тирчати з черепа ніби сокира з голови статиста на зйомках фільму про криваве середньовіччя. Тоді ти шукаєш способу позбутись принаймні слів, якщо не цілої думки. Можна написати слова на картці паперу і викинути її (або сховати в шухляду), можна набрати слова у текстовому редакторі ПК, й завершити це тикання клавіатурою гарненьким Ctrl A Delete однак це не завжди допомагає. Принаймні сьогодні я вже писав тут ці слова, гарненько їх знищував і закривав документ, однак слова виявлялись живучішими і в тій самій послідовності вилазили знову. Ну що ж, маленькі пердунці, живіть собі принаймні в блозі, так я маю більшу впевненісь у вашому подальшому забутті, повному та безнадійному.

Колись я так солодко помилявся. Я вважав нібито текст це продовження пам'яті, якогось там виду людської живучості. Однак насправді будь-який текст це дорога до забуття. Написати означає забути, перетворитись у текст означає зникнути. І невже саме тому я починаю отут щось безпорадно виклацувати клавіатурними літерками? Не знаю, точніше не можу отак зразу відповідати, як з плеча рубати.

Знаю інше. Мене довго не стане на отаке послідовне писаннячко тексту в одному якомусь забложеному місці. Постійне перескакування з однієї шухляди в іншу, з шафи на стіл, а зі стола на полички - прибіжище оцього канцелярського карлика - мене.

Немає коментарів: