Бенксі - ну хто ж його не знає

А хто його знає? Власне у тому мабуть найбільша цікавість - цьому художнику вдалось існувати поміж відомість та загадкою. Якщо Воргол чи Бойс ставили себе, особу художника, в центр творчої діяльності, то у випадку Бенксі вже не особа, але її вчинок у центрі уваги. Цьому очевидно завдячує жанр, в якому переважно працює Бенксі - street art. Таке мистецтво напів-анонімне (важко з певністю сказати хто це зробив), а разом з тим воно промовляє до кожного (провокуючи, звичайно ж, дуже різні реакції).

Можна тут дещо вартісне побачити:

http://www.banksy.co.uk/

Якщо порівнювати Бойса та Бенксі, впадає в око суттєває різниця між замкнутим простором галереї чи подібного "мистецького середовища", де найчастіше Бойс презентував свої акції й відкритим простором міського середовища, в якому можна побачити твори Бенксі. Окремими своїми акціями Бенксі пробує поставити під питання існування музею як такого. У відомих збірках Бенксі таємно виставляє на огляд власні твори.

Див:

http://www.woostercollective.com/2005/03/a_wooster_exclusive_banksy_hit.html

Що об'єднує Бенксі і Бойса? Спроба уникнення комерціалізації мистетцва, адже нові й несподівані форми мистецтва означають також, що це мистецтво неможливо взяти в рамки, покласти у сховище чи вписати в картотеку, чи надати ціну.

Це знову ж таки стара пісня про межі мистецтва і світову революцію - лише у випадку Бенксі ця ідея менш догматична, ніж вона була в Бойс чи в футуристів. Бенксі цілком по британськи жартує і хуліганить. Власне цікаво простежити цю грань між епатажем та жартом: Бенксі ніколи не приголомшує глядача якимись шоковими видовищами, радше його глибокі, а часом важкі теми "запаковані" в обгортку напів-жартівливого мистцетва.

Його основна тема не насильництво, не сексуальність, не страх, але споживацьке суспільство, комерціалізація усіх проявів життєдіяльності, ну й звичайно ж тероризм. Його самого можна охарактеризувати як мистецького терориста. До теми мистецького тероризму можна ще не раз повертатись, тому поки що крапка.